Боєць полку “Азов” Дмитро Усіченко з позивним “Вишня”, якого нещодавно звільнили з російського полону, один із небагатьох бійців, кому вдалося дістатися до заблокованої “Азовсталі” на гвинтокрилах.

Історію відважного захисника публікує YouTube-канал ССО АЗОВ.

“Вишня” разом з декількома побратимами погодився відправитися уже на заблокований росіянами завод “Азовсталь”, щоб допомогти тримати оборону. До Маріуполь він потрапив на гелікоптері – хоча це було непросто. У 90% росіяни збивали українських пілотів, які намагалися прорватися на “Азовсталь”.

“Вишня” отримав поранення вже за перші півтори години боїв після прибуття. Після короткого лікування у польовому госпіталі боєць знову став до бою  та вдруге був поранений.

Дмитро розповідає про те, як вирушаючи на завдання до Маріуполя, усвідомлював ситуацію в місті та готувався до того, що це – “білет в один кінець”. Побачивши на власні очі всі руйнування та кількість трупів на вулицях, був вражений більше, ніж сам очікував.

Чоловік бачив дітей із контузією, які блукали в пошуках води, а також тих, які гралися на дитячому майданчику біля загиблих від обстрілів людей. Каже, бомбардування росіянами Маріуполя практично не припинялося.

“Перше, що я побачив (у Маріуполі. – Ред.) – труп на лавочці, який ніхто не забирав. Поруч гуляла мама з коляскою біля цього трупу, поруч діти грали у футбол, а далі теж лежали трупи. Вони сміялись і ніби не помічали трупів”, – згадує боєць.

“Вишня” розповідає, що у полоні не “азовці” боялися окупантів, а росіяни – своїх полонених.

“Медички казали: “Не дивися нам в очі“. Я кажу: “Чого це?” “Будь ласка, не дивися мені в очі, дивись в низ кудись”. Вони боялися “Азов”, – зазначає захисник Маріуполя.

За його словами, під час здавання у полон, самі окупанти казали: “хлопці, ви ох*ренно воюєте”. Також він зазначив, що у полоні окупанти просто виходили з себе, коли бійці говорили українською мовою і вимагали припинити спілкуватися “на своїй телячій мові”.

“Каже (окупант. – Ред.) до мене: “ти ох**в на своїй телячій мові до мене говорити”. Я відповідаю: “ну так”. Погрожували, говорили, що битою лупцюватимуть”, – пригадує “Вишня”.