Село Мироцьке Бучанського району розташувалося за 15 кілометрів від столиці. Саме село цікавило окупантів переважно як зручна позиція для обстрілу Бучі та сусідніх населених пунктів. Коли росіяни з технікою зайшли у Мироцьке, то наказали місцевим сидіти у погребах: хто вийде на вулицю — стрілятимуть на ураження. Нещодавно у Мироцькому виявили чергове масове поховання вбитих окупантами українців. Серед них були і мешканці села.

«Слідство.Інфо» відвідало Мироцьке через понад два місяці після звільнення від росіян, але окупацію тут пам’ятають дуже добре, переказують діалоги з росіянами та пам’ятають кожну ніч, проведену у погребах.

«Звʼязали ззаду руки, вистрілили в голову»

Нині Мироцьке потопає у зелені, яка приховує сліди руйнувань від російської техніки. А наприкінці лютого село оточував лише голий ліс та поля. Місцеві розповідають, що трави та очерет на ставках, які пережили зиму, окупанти випалили — готували майданчик для висадки десанту. Тут кажуть, що самі окупанти казали, що зайшли у село випадково: їхали з Іванкова на Гостомель і заблукали.

Місцева мешканка Олена розповідає, що вже 27 лютого вони побачили два російські БТРи. За хатами розташовані поля і ліс, і саме там дислокувалися війська окупантів. А вже 2 березня з полів обстріляли і саме Мироцьке.

«Я заліз на дах і нарахував 120 БМД (бойових машин десанту — ред.), які йшли полем на село. За один день — 120. І гаубиці. А через три дні пішли закамуфльовані автівки пісочного кольору», — розповідає Дмитро, чоловік Олени. 

Олена та Дмитро пробули у селі всю окупацію. Під час того першого обстрілу снаряд влучив до їхньої літньої кухні, яка зрештою згоріла. Сусідам снаряди пошкодили літник та зруйнували гараж. Під цими обстрілами сусіди запустили генератор, насос і кинулися гасити пожежі, інакше будинки поруч теж могли запалати. 

Олена розповідає, що з Мироцького росіяни їхали на Бучу, тому не надто пошкодили їхнє село. Місцеві вважають, що метою ворога було загнати людей у погреби, аби вони не потикалися на вулицю, і не передавали дані про пересування техніки. Їм це вдалося — кажуть, що під час окупації мешканці Мироцького майже не ходили селом.

«Сказали: «Хто вийде на вулицю, стрілятимемо на ураження». Сиділи всі по підвалах», — каже Дмитро.

Аби ходити до сусідів, Олена з чоловіком пробили діру в паркані до сусідів, і так, поза очима російських військових, дворами ходили один до одного.

За словами сільського старости Олександра Деревинського, під час окупації з села виїхало дві третини людей. Загалом у селі загинули чи зникли 14 людей. Декого з них опізнали у братніх могилах, які нещодавно знайшли правоохоронці. Безвісти зниклим вважають тільки одного 90-річного дідуся, який вийшов пішки в бік сусіднього села, але там так і не зʼявився. Один чоловік помер, коли до його будинку потрапив російський снаряд.