“Микола сильно заїкається. Лише закуривши цигарку, починає говорити. Він живе у підвалі вже 34 дні… У перший день боїв у Бучі в його вікна прилетів снаряд, пробив стіну і застряг у дитячому ліжку, яке загорілося. На щастя, дітей він на той час вже евакуював. Вогонь загасили, й одразу разом з трьома друзями спустили усіх стареньких і жінок у підвал, і самі перебралися туди”, – йдеться в повідомленні.

За його словами, коли росіяни захопили Бучу, вони почали вриватися до кожного будинку. Окупанти виводили чоловіків на вулицю, роздягали, шукали татуювання. Двом друзям Миколи було за 50, ще один був значно молодший. Побачивши його паспорт, окупанти сказали, що йому нема 50, а отже може воювати. У результаті вони поставили чоловіка на коліна і вистрелили у голову. За кілька днів окупанти без жодних слів і попереджень вбили ще одного друга Миколи.

“До цього люди іноді виходили з підвалу – приготувати їсти чи просто подихати повітрям. Але тоді вирішили запертися. Під вечір солдати почали гатити. Кричали аби відкрили. Перш ніж залишити місто, ймовірно, хотіли удертися, аби розстріляти усіх. Так сталося в одному з будинків на сусідній вулиці. Не змігши виламати двері, кинули на сходи гранату. З іншого боку вхід міцно тримав другий Леонід. Єдиний з чоловіків, який лишився живий разом з Миколою. Вибух. А після нього тиша. Цілу добу його тіло пролежало на скривавлених сходах. Лише на наступний день у двері постукали знов, сказавши – у вас є 20 хвилин, аби усе прибрати”, – розповідає чоловік.

Коли Микола вийшов, то побачив, що його другу відірвало голову і розкидало ноги. Рештки мешканець Бучі, як зазначається, зібрав у пакет та викопав третю могилу. Каже, що розкопати землю глибоко не зміг, а тому тепер найбільше переймається, що коли піде дощ, пісок розмиє, і прийдуть безпритульні собаки.