Снаряди російських військ руйнують всю інфраструктуру Сєвєродонецька. Російські окупанти намагаються взяти місто під свій контроль. Суспільне поспілкувалось з місцевим жителем, який поділився спогадами про життя під постійними обстрілами російської армії. Його розповідь у матеріалі.

Життя під обстрілами

“8 березня 2022 року російські військові давно вже обстрілювали Сєвєродонецьк. Люди сиділи в бомбосховищах та підвалах своїх будинків. Я жив на п’ятому поверсі сімейного гуртожитку у кімнаті, яку знімав у пенсіонерки Галини”, — розповів місцевий житель.

Він додав, що під час обіду почув “прильот”.

“Я пірнув за газову плиту. Посипалось вікно у кухні від вибуху, уламки навіть врізалися у двері. А від вікна до тих дверей – 15 метрів. Та десь в той же самий момент скло посипалося в моїй кімнаті та багатьох моїх сусідів”, — каже чоловік.

За його словами, гуртожиток був зданий в експлуатацію в 1967-му.

“В той день були розтрощені старі вікна, а от склопакети встояли. Коли я був волонтером та розносив сєверодончанам, переважно людям похилого віку, пакунки з харчами. Я бачив речі навіть більш страшні – коли вибухова хвиля висмикувала навіть старенькі дерев’яні рами вікон. Та все ж вікна було потрощено практично по всьому місту”, — зазначив пенсіонер.

Чоловік згадує, що з ранку наступного дня співмешканець господині квартири Володимир завісив спорожніле вікно його кімнати своєю ковдрою, бо на вулиці тоді було мінус один.

“Завісив він відрізами тканин вікно на кухні – вітер гасив сірники і вогники печі. Щоправда, невдовзі не стало в місті ані газу, ані світла, ані води, яку хоч підвозили. Люди змушені були готувати собі їжу у дворах своїх багатоповерхівок на вогнищах”, — каже житель Сєвєродонецька.

За словами пенсіонера, Галина з Володимиром, які до цього кілька ночей просиділи у бомбосховищі найближчої школи, зібрали деякі речі та того ж дня поїхали в один з райцентрів на півночі Луганщини, де жила мати Галини.

“Наступного дня ми ще поговорили мобільним телефоном, а потім зв’язок зник – у їх місто зайшли російські військові. Тож не знаю, чи живі вони. Школу, де ховалися Галина та Володимир згодом російські окупанти зруйнували”, — додав він.