За тиждень відчистили від уламків та скла третину вулиць містечок.
Іще більше волонтерів приїздять до Ірпеня та Бучі, щоби прибирати понівечені війною вулиці. Міські ради містечок закликають долучатися до великого прибирання всіх охочих. За тиждень після звільнення вже встигли відчистити од скла та уламків третину вулиць. Квапляться розпочати ремонт і самі мешканці. Дехто зорганізував загони самооборони і пильнує, щоб у висотки та цілі квартали не пробралися чужинці та мародери.
Про це йдеться в ТСН.
Вони метуть, ріжуть, сверлять та клеять вікна. В Ірпінь продовжують повертатись його мешканці. Але повернутися до міста нині майже так само складно, як було у березні з нього виїхати. У чергах на в’їзд люди стоять по кілька годин.
Біля зруйнованого орками мосту в Ірпені облаштували переправу. Але і її недостатньо, аби пришвидшити рух у цьому шаленому заторі. Просто дивом прорвався додому Вдалислав, він вперше за місяць заходить до своєї оселі. І прямо на порозі неприємна знахідка, тут хтось жив. Не дорахувався речей та стільців на кухні. Але впевнений, в порівнянні з іншими – відбувся легко.
Дмитро пильно стежить, аби всі, хто заходять у під’їзд записували свої дані у журнал обліку. Його веде, аби не пробрався ніхто чужий, бо житловому комплексі аж 400 квартир. Охороняють від мародерів, бо тут їх вдосталь, каже Дмитро, і його слова підтверджують правоохоронці. Поліцейський загін прибув на підмогу до правоохорнців Ірпеня аж із Закарпаття і вже сьогодні упіймали крадіїв. «Були підозрілі, перевірили рюкзак – гроші, елітний алкоголь. А на вигляд видно, що то вони не придбали його», – кажуть правоохоронці.
Дмитро тут керівник ОСББ. Він та ще кілька чоловіків, які мешкають у цьому будинку повернулись в Ірпінь і створили власну самооборону. Встановили чергування на посту і не лише пильнують квартири від мародерів, а ще й самотужки лагодять свої та сусідські помешкання.
Більшість мешканців цього району не стали чекати допомоги від влади і вирішили власними силами лагодити своє житло. Що таке розбомблене війною квартира добре знає Інокентій. Він родом із Маріуполя, втік від війни ще у 2014, а тепер від його дому залишилась купа бетону. Так само, як і від батьківського у Волновасі. Маму звідти вивезти встиг. Але потім, вже у тиші – її серце не витримало пережитого жаху. Тож тепер чоловік намагається врятувати хоч щось зі свого життя.
Залишити відповідь