У деяких убитих російськими окупантами дітей у Бучі та Ірпені Київської області були пов’язані руки, що може
Жінки на Київщині згуртувалися і напекли 500 пасок і відвезли їх до Бучі та Ірпіня, де досі є голодні люди, які вже давно не бачили нормальної їжі.
Вікторія без зупину на своїй домашні кухні готує паски з вівторка, каже ТСН, що всі печуться з молитвою про перемогу. Зараз у неї останній заміс тіста і буде особистий рекорд – у 100 пасок. Це Вікина ініціатива – вона дуже хотіла аби тепло з будинків , які вціліли дісталося туди, де господині не можуть нагодувати свої родини на Великдень. «Можна було б купити паски, це було б дешевше і простіше, та моя ціль була саме домашні», – переконує жінка.
Вона оголосила про таку ідею на своїй сторінці в соціальній мережі і навіть не очікувала такого відгуку. «Я просила фізично допомогти, хто поруч живе і так нас чоловік 20, така собі пасхальна армія», – жартома каже Віка.
Сусідка Олена на своїй кухні виймає останню партію домашніх пасок за Вікиним рецептом. «Ти сидиш дивишся новини, як боляче цим людям на Київщині і нічого не можеш зробити», – пригадує жінка.
Тому Олена зробила два десятки пасок, а її 7-річний син допомагає прикрашати. Він добре знає куди поїде ця випічка. «Там, де у людей не має кухні, які порушили росіяни», – каже хлопчик і мріє, щоб паска, яку він прикрашав, дісталась саме дитині.
Крім фізичної допомоги до ініціативи доєдналися безліч людей грошима. Тому крім пасок в Бучу та Ірпінь їдуть будівельні матеріали і все, що потрібно для великоднього кошика. Родина Вікторії пакували продукти всю ніч.
Катерина, яка з початку квітня працює у волонтерському центрі каже, тут ще багато голодних людей. Перші дні вони раділи окропу, а коли бачили гарячу їжу не могли почати її їсти. «Був дідусь, він дивився на борщ і плакав», – розповідає волонтерка.
Ірина прийшла за гарячим чаєм, а коли дізналася, що будуть роздавати паски, залишилася. Вона вже давно не їла нормальної їжі. Жінка готує на вогні, а живе в машині, бо будинку просто не залишилось.
Віка з командою їдуть на околиці Бучі, і тут одразу вибудовується черга. Деякі люди дістають паски з пакетів, щоб просто відчути запах домашньої випічки. Їм не має, де купити продукти, тут не працюють магазини, а гуманітарка на околиці доїжджає не завжди. «Дякуючи волонтерам, що ми вижили, ми місяць хліба не бачили, а коли хліб приїхав, ми ділились шматочками із сусідами», – розповідають люди.
Залишити відповідь